Контроль весняно-польових робіт

На початку весни для аграріїв настає один із найвідповідальніших етапів — післязимова обробка та підготовка ґрунту до посівної кампанії. Це дуже важлива справа, виконання якої вимагає своєчасності й професійного підходу.

Комплекс весняно-польових робіт — напружений етап річного циклу агропромислового виробництва. Зокрема, у березні-квітні сільськогосподарські підприємства виконують близько третини річного обсягу польових тракторних і майже таку саму частку транспортних робіт.

Боронування

Боронування — один із поверхневих обробітків ґрунту боронами. Застосовується для збереження вологи в ґрунті (закривання вологи), знищення ґрунтової кірки й молодих сходів бур’янів, згрібання рослинних решток, поліпшення аерації ґрунту, «освіження» ранньою весною озимини й посівів багаторічних трав після укосу, роздроблення та підготування ріллі до сівби.

За весняної й літньої оранки ріллю боронують слідом за оранкою. Зяб і озимі боронують ранньою весною, коли ґрунт перестає мазатись і легко кришиться від удару робочих органів зубових борін, а пари — ще й за наступних обробітків улітку. Сходи ярих зернових, зокрема й кукурудзи, боронують у початковий період їх розвитку, а картоплю — до і після появи сходів.

Читайте також: На якій швидкості сіяти кукурудзу

У степових районах Півдня України, де часто бувають великі вітри й чорні бурі, вслід за оранкою зябу ріллю корисно боронувати, щоб зменшити висушування ґрунту восени і в безсніжні зими.

Агротехнічні вимоги до умов роботи: має забезпечуватися робота на необроблених ущільнених ґрунтах різного механічного складу по стерні дрібно- і грубостеблових культур, на грудкуватій оранці після роботи плугів, глибокорозпушувачів й інших знарядь за вологості ґрунту до 23% і твердості до 3,5 МПа; проводять на полях без великих скупчень пожнивних решток у вигляді куп і валків; має забезпечуватися робота на полях із нахилом до 8°.

Показники якості: середньоквадратичне відхилення глибини обробітку ґрунту — 2,0 см; гребенистість — 3,0 см; підрізання (видалення) бур’янів усіх видів — повне; забезпечення подрібнення пожнивних решток для стеблистих культур на частки з розміром фракцій до 25 см — 80%; за роботи на стерньових фонах загортання пожнивних решток у ґрунт — 50%; розміщення незагорнутих пожнивних решток на поверхні поля — рівномірне; в обробленому шарі ґрунту вміст грудочок до 50 мм — не менше як 65%, більше за 100 мм — 35%; кількість ерозійно небезпечних фракцій ґрунту розміром до 1 мм у верхньому шарі до 5 см не повинна зростати, порівнюючи з їх умістом до проходу знаряддя; залипання ґрунту і забивання рослинними рештками робочих органів не допускається (за потреби слід очищати й видаляти рослинні рештки).

Культивація

Культивація ґрунту — це суцільний або міжрядний обробіток ґрунту культиваторами, який забезпечує подрібнення, розпушення, часткове перемішування та вирівнювання ґрунту, підрізування бур’янів. Глибину культивації встановлюють за конкретними умовами глибини сівби, гранулометричним складом ґрунту і його вологістю. Якщо від закриття вологи до сівби потрібно провести додаткову культивацію, то її проводять глибше, а передпосівну — на глибину загортання насіння.

Культивацію проводять упоперек оранки під незначним кутом до її напрямку, щоб цей напрямок не збігався з напрямком наступної сівби. Передпосівну культивацію завжди проводять з одночасним боронуванням. У тих випадках, коли немає потреби в глибокому розпушуванні ґрунту, для передпосівного обробітку під дрібнонасінні культури, використовують борони-культиватори. Ними можна розпушити ґрунт до 5–7 см без надмірного його перемішування й висушування.

Читайте також: Обробіток ґрунту під гречку

Наразі все частіше застосовують комбіновані агрегати, які за один прохід вирівнюють ґрунт, розпушують його, а потім коткують, утворюючи найкращі умови для сівби сільськогосподарських культур.

Агротехнічні вимоги до умов роботи: вологість ґрунту — від 8 до 23%, твердість — до 2 МПа в горизонті від 0 до 15 см; максимальний нахил поля — 8°.

Показники якості: рівномірний обробіток на глибину в межах від 6 до 12 см; в обробленому шарі вміст грудочок розміром до 25 мм — не менший за 80%; поверхня поля після проходу знаряддя має бути рівною, гребенистість — не більша як 2 см; середньоквадратичне відхилення глибини обробітку ґрунту — 1,5 см.

Сівба зернових культур

Однією з основних вимог до способів сівби є створення оптимальної густоти посівів, що забезпечує найінтенсивніше наростання асиміляційної листкової поверхні — основного чинника врожайності.

Агротехнічні вимоги до умов роботи: зернові сівалки мають висівати насіння зернових, зернобобових, круп’яних й інших культур, насіння яких близьке за розмірами до зернових із заданими нормами висіву. Висівні апарати зернових сівалок повинні забезпечувати норму висіву пшениці в межах від 60 до 260 кг/га, вівса — 100–275, ячменю — 90–350 кг/га, гороху — 80–400, гречки — 20–75 і проса — 15–30 кг/га. Відхилення фактичної норми висіву насіння від заданої не має перевищувати ±3%.

Показники якості: висівні апарати сівалок повинні висівати насіння рівномірно і стабільно. Середня нерівномірність висіву між окремими апаратами не повинна перевищувати 6% для зернових культур, 10 — для зернобобових і 20% — для трав. Насіння в процесі сівби не повинно пошкоджуватись висівними апаратами. Пошкодження насіння зернових культур можливе до 0,2%, а зернобобових — до 0,7%.

Туковисівні апарати зернових сівалок мають забезпечувати задану норму висіву мінеральних добрив. Можливе відхилення норми висіву добрив від заданої не більше як ±10%. Нерівномірність висіву добрив між туковисівними апаратами не повинна перевищувати ±10%.

Сошники сівалок повинні утворювати ущільнене дно борозни, забезпечувати подання насіння на це дно і присипати насіння вологим шаром ґрунту. Відхилення глибини загортання від заданої не має перевищувати ±15%. За глибини сівби 3–4 см це становить ± 0,5 см, за 4–5 см — ±0,7, а за 6–8 см — ±1 см. Сівалки мають забезпечувати задану ширину міжрядь із можливим відхиленням від неї ±1 см.

Сівба просапних культур

Сівба просапних культур — основним завдання сівби просапних культур є ретельне дотримання оптимальної щільності розміщення насіння в рядку, рівномірне його розподілення площею поля та контроль установленої глибини загортання.

Агротехнічні вимоги до умов роботи: просапні сівалки мають забезпечувати сівбу пунктирним способом, а відхилення від норми висіву допускається в межах ±5–8%. Пошкодження насіння не повинно перевищувати 1,5%. Відхилення від заданої глибини загортання насіння не має перевищувати ±1 см. Сівалки повинні розміщувати насіння в рядках на однакових заданих відстанях із можливим відхиленням від розрахункових ±10%.

Читайте також: Біодинамічне землеробство: на поміч виснаженим ґрунтам

Сошники сівалок повинні забезпечувати загортання мінеральних добрив на 2–3 см глибше від насіння й зміщених вбік на 3–5 см від рядка.

Показники якості: бурякові сівалки повинні розміщувати не менше як 80% насіння на заданих відстанях у рядках. Кількість можливих пропусків насіння в рядках не має бути більшою за 2% висіяного, а подрібненого і пошкодженого насіння може бути до 0,5%. Можливе відхилення від норми висіву насіння на погонному метрі рядка не більше як 15%, а відхилення від норми висіву мінеральних добрив — до 7%.

Прикочування поверхні ґрунту

Коткування (прикочування, ущільнення) поверхні ґрунту − одна з важливих фінальних технологічних операцій у вирощуванні будь-яких сільськогосподарських культур, що руйнує грудки після оранки, ущільнює ґрунт до сівби насіння, дозволяє його мілко загорнути, прикочувати сидерати перед приорюванням тощо. Для виконання технологічних операцій застосовують різні конструкції ґрунтообробних котків:

• кільчасто-шпорові — призначені для поверхневого розпушування ґрунту з ущільненням підповерхневого шару, руйнування ґрунтової кірки, а також для часткового вирівнювання поверхні зораного поля;
• кільчасто-зубові — складаються з набору кілець двох видів: із клиноподібним кільцем та із зубцями. Ці котки подрібнюють грудки ефективніше від гладких, але гірше від кільчасто-шпорових. Суттєвою перевагою їх є покращене самоочищення внаслідок різних колових швидкостей кілець;
• водоналивні гладкі — призначені для ущільнення ґрунту перед або після висіву дрібного насіння, а також для прикочування весною сходів озимих на розпушених морозом ґрунтах. Вони комплектуються із кількох секцій, мають діаметр до 0,7 м. Щільність прикочування регулюють кількістю води, залитої у циліндр котка;
• кільчасті — призначені для ущільнення нижніх шарів ґрунту за взаємодії на нього вузькими, гострими кільцями, що глибоко врізаються. За вдавлювання їх одночасно розпушується і верхній шар ґрунту;
• борончасті котки — виконані у вигляді циліндричних барабанів, на поверхні яких по гвинтовій лінії закріплено зуби. Під час роботи котків зуби заглиблюються у поверхню ґрунту та руйнують грудки й кірку;
• пруткові, або решітчасті котки — виготовляють із круглих прутків із закріплених із зазорами між ними вдвічі більшими від діаметра прутка або із кутиків, прикріплених до диска. Призначені для подрібнення грудок й ущільнення поверхні ґрунту.

Агротехнічні вимоги до умов роботи: застосовується на полях, за вологості ґрунту від 14 до 23%, твердістю до 1,5 МПа, щільністю до 1,0 г/см³.

Показники якості: глибина обробітку ґрунту ущільненням — 2,5 см; середньоквадратичне відхилення від глибини обробітку — 2,0 см; уміст грудок за фракціями: до 15 мм — до 70,0%; більше від 30 мм — до 2,0%; гребенистість поверхні поля — не більша за 1,6 см.

Дотримання науково обґрунтованих значень основних агротехнічних вимог до обробітку ґрунту й сівби надасть можливість оптимізувати роботу МТА за мінімальних витрат ПММ за оптимальної їх продуктивності роботи.

Олег Гайденко, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу та наукового
забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН, канд. техн. наук, ст. наук. співроб.,
дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільгоспвиробництва